Запобігання торгівлі людьми

Серед найголовніших порушень прав людини в сучасному світі актуальним є злочин, який має багато назв – “біле рабство”, “торгівля людьми”, “контрабанда людьми”. 

Поняття “торгівля людьми” охоплює широке коло соціальних явищ. Предметом торгівлі може бути будь-яка особа незалежно від статі та віку: чоловіки – з метою експлуатації в праці, діти – з метою використання у жебрацтві, жінки – для сексуального рабства, будь-які особи – для вилучення і трансплантації органів.

Торгі́вля людьми́ означає здійснення незаконної угоди, об'єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи.

Торгівля людьми — явище глобальне. Воно сильно впливає на країни, що знаходяться в стані політичної та економічної трансформації або постконфліктного стресу, які, в основному, і є країнами походження для всесвітнього кримінального процесу торгівлі людьми. Це явище також впливає як на економічно розвинені країни призначення, так і на країни транзиту. Людей, що живуть в скрутних умовах, привертає можливість поліпшення свого життя в багатших і розвиненіших країнах, а в той же самий час в країнах призначення зростає попит на низькооплачуваних робочих в нелегальних трудових секторах економіки, а також в легальних трудових секторах з низькою заробітною платнею.

В той час, як в 1970-х і 1980-х роках західноєвропейські країни були країнами призначення для торговців людьми, які привозили жінок і чоловіків в основному з Азії і Латинської Америки, з крахом комуністичних режимів, на початку 1990-х ситуація змінилася. Жінки з східноєвропейських країн все більше стали домінувати на “ринку” торгівлі людьми, як в Західній Європі, так і в самому регіоні Центральної і Південно-Східної Європи.

Наприкінці ХХ сторіччя з торгівлею людьми зіткнулась і Україна. Складна економічна ситуація, високий рівень безробіття, недосконалість законодавства та правова необізнаність громадян є основними умовами, що сприяють цьому явищу. Прагнучи кращої долі, люди їдуть за кордон шукати добру роботу. Спритні ділки щороку використовують сотні таких шукачів.

Україна є країною походження, транзиту та призначення у торгівлі чоловіками, жінками та дітьми. Зростає також проблема внутрішньої торгівлі людьми. За даними дослідження, проведеного на замовлення МОМ, понад 160 000 українців постраждали від торгівлі людьми з 1991 року, що робить Україну одним з найбільших “постачальників” підневільної робочої сили в Європі. 

 

 

Багато людей знають про проблему торгівлі людьми - з повідомлень у пресі, соціальної реклами на телебаченні, білбордів... Але мало хто усвідомлює її масштаби, а тим більше може припустити, що це станеться саме з ним. Існує 9 найпоширеніших міфів стосовно торгівлі людьми.

Міф перший: зі мною такого не станеться. Існує стереотип, що лише малоосвічені люди можуть стати жертвами торговців людьми. За статистикою МОМ 63 % жертв торгівлі людьми мають вищу або неповну вищу освіту. Загалом у світі від торгівлі людьми потерпає близько 800 тисяч чоловіків, жінок та дітей щороку.

Міф другий: друзі та родичі не можуть виявитися замішаними в торгівлі людьми.

Друзі і родичі - це люди, яким найбільше довіряють. Якщо людина не завжди повірить сумнівному оголошенню у місцевій газеті, то вона схильна вірити словам своїх знайомих. Іноді вербувальники і самі не знають, що вони залучені у сферу торгівлі людьми. За інформацією МОМ в Україні 17 % постраждалих були продані в рабство своїми ж друзями, партнерами чи колегами.

Міф третій:  торгівля людьми існує тільки за межами моєї країни. Потрапити до тенет торговців людьми можливо не тільки за кордоном, а й на території України. Часто людей вводять в оману та продають в межах їх рідних країн.

Міф четвертий: робота у сусідній Росії є менш ризиковою, ніж у Туреччині.

Росія зараз - основна країна призначення для українських жертв. Друге місце займає сусідня Польща. На третьому місці — Туреччина.

Міф п'ятий: торгівля людьми обов'язково включає перетин державного кордону. Не обов'язково їхати за кордон, щоб впасти в залежність від експлуататора. За статистикою 4% постраждалих від торгівлі людьми потрапили у рабство у межах України.

Міф шостий: у рабство потрапляють лише жінки задля сексуальної експлуатації.

За статистичними даними  з січня 2014 р. по червень 2015 р. із постраждалих від торгівлі людьми - 160  осіб були жінками  і 132 чоловіками.

Міф сьомий: довести вину і покарати торгівців людьми неможливо.

Торгівля людьми - це кримінальний злочин, що в Україні, як і у багатьох країнах світу, карається ув'язненням від 5 до 15 років із конфіскацією майна. А у деяких державах, наприклад США та Канаді, - довічним ув'язненням.

Міф восьмий: торгівля людьми обов'язково включає застосування сили.

Трафікери використовують психологічний примус, який може виявитися значно ефективнішим за фізичні розправи.

 

Міф дев'ятий: потерпілим від торгівлі людьми ніхто не допомагає.

Принаймні тридцять громадських організацій по всій Україні допомагають постраждалим від торгівлі людьми, надаючи медичну, психологічну та юридичну допомогу. В громадських організаціях працюють справді небайдужі люди, жертвам забезпечується конфіденційність і безоплатність послуг.

 

Наш країна плідно працює для запобігання торгівлею людьми. Але ми самі повинні бути уважними і обережними.

А для тих, хто мріє отримати гарну роботу за кордоном, слід звернути увагу на наступну інформацію: торгівці людьми діють через агенції з працевлаштування, фірми шоу-бізнесу та служби знайомств. Також вони розміщують брехливі оголошення в газетах та на стендах, звертаються з пропозиціями просто на вулиці, допомагають матеріально, щоб затягнути людину в боргову кабалу. Часто торгівцями живим товаром виявляються добрі знайомі чи друзі, причому значний відсоток серед них – жінки. Найчастішими формами експлуатації є нелегальна секс-індустрія, примусова праця, сурогатне материнство, втягнення в злочинну діяльність та примусове донорство. Пам’ятайте, що жертвами стають як жінки, так і чоловіки, а також неповнолітні діти.

Якщо Ви або Ваші знайомі вирішили поїхати за кордон, пам'ятайте наступні рекомендації:

1. Ніколи нікому у жодному разі не віддавайте свої ідентифікаційні документи крім офіційних службовців! Завжди отримуйте та сплачуйте за свій закордонний паспорт, візи та проїзні документи самі. Це врятує Вас від боргової кабали та стане на перешкоді торгівцям людьми використати Ваші документи для вчинення інших злочинів.

2. Обов'язково візьміть із собою копію внутрішнього та закордонного паспортів. В разі необхідності ці копії можуть спростити процедуру отримання документів на повернення в Україну.

3. Ви можете отримати додаткову інформацію, зателефонувавши до громадських організацій, що протидіють торгівлі людьми в Україні.

4. Переговори про працевлаштування за кордоном, навчання, туристичні подорожі чи шлюб не ведіть наодинці з агентом. Запросіть взяти участь у переговорах свою довірену особу, члена сім'ї чи близьку людину. Перевірте, чи має агент або фірма ліцензію на посередництво у працевлаштуванні за кордоном. Таку інформацію можна перевірити в Державному центрі зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України.

5. З метою працевлаштування за кордоном необхідно укласти трудовий договір зрозумілою для вас мовою. Такий договір оформляють у двох примірниках, один з яких залишається у Вас.

6. Якщо Ви їдете за кордон законно працювати, необхідно отримати робочу візу. Туристична або гостьова віза не дає права на роботу. Ви можете стикнутися з нелегальним становищем, експлуатацією та принизливою депортацією із країни.

7. Термін законного перебування на території іноземної держави вказаний у візі. Не користуйтесь послугами незнайомців, які пропонують послуги щодо подовження цього терміну.

8. Залиште своїм родичам та друзям декілька копій наступних документів: внутрішнього паспорту України, закордонного паспорту, візи, контракту, свідоцтва про народження, проїзних документів та фотографії. До того ж, повідомте їм телефонні номери свого роботодавця, своїх друзів за кордоном, консульства (посольства) України та місця потенційного проживання.

9. Якщо за кордоном Ви потрапили у важку ситуацію, зверніться по допомогу до посольства або консульства України в країні перебування або зателефонуйте до Міністерства закордонних справ України.

 

Національна “гаряча лінія” з питань протидії торгівлі людьми: 0-800-505-501 (дзвінки в межах України безкоштовні), 527 — безкоштовно з номерів Київстар та МТС, life).

 

Якщо у Вас виникли запитання, Вам потрібна додаткова інформація чи Ви потребуєте допомоги звертайтеся до Славутського районного центру соціальних служб для сімї, дітей та молоді: 

наша адреса: 30000, вул. Козацька, 40, м. Славута, Хмельницька область, тел. (03842) 2-18-91.

Е-mail: crzcccdm@ukr.net

 

 

Переглядів: 396
Дата публікації: 14:08 13.04.2016
Версія для слабо- зорих