Відбулася цікава поїздка

Працівники і підопічні Славутського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), напередодні професійного свята – Дня працівника соціальної сфери, здійснили поїздку на Рівненщини, яка була організована постійним спонсором територіального центру і просто хорошою людиною приватним підприємцем Олександром Миклушем.

Не будучи великими майстрами слова, але за допомогою всезнаючого інтернету, ми розповімо Вам, шановні читачі, про поїздку.

         Відтак, відправившись о 7.00 зі Славути, вже о 8.30 ми були у місці, яке нас зацікавило – Клевані. Правда ж швидко? Наслухавшись розповідей та ознайомившись із відгуками в інтернеті, ми і  обрали Клевань.

         Колись містечко, а зараз селище міського типу на річці Стублі (якийсь час саме по цій річці проходив польський кордон), Клевань, як стверджують історики, існувала вже в ХІІ ст., під назвою Коливань. В письмових джерелах вона вперше згадана у 1458 році як власність князя М.Чарторийського і вже понад п´ять століть непорушно пов´язана в історії з магнатами Чарторийськими. Звичайно, Клевань не є місцем незліченних туристів та паломників, але все одно  є на що подивитись: збереглися руїни замку князів Чарторийських 1475 року, костел Благовіщення з дзвіницею 1610 року, уніанська церква Різдва Христового 1777 року.

Самою природою підказане місце для замку Чарторийських - високі правобережні пагорби Стубли  були дуже зручним для укріплення. На одному з прибережних мисів, який називають Городище, в другій половині XV ст. князь Федір Чарторийський, луцький староста, добудував наявну фортецю, окружив його глибоким ровом, який наповнювався водою Стубли, і міцними кам'яними стінами, які  в деяких місцях досягали небаченої  товщини - 3,8 метра! Закінчилася побудова замку в 1561 році. Минули роки, у замку, з часів заснування, в різні періоди  розташовувались: колегія єзуїтів, полька гімназія, школа-інтернат для дітей-сиріт, загони НКВС, каральні органи німецької окупаційної  влади, школа механізації та лікувально трудовий профілакторій. З 1988р. він  вкотре за свою історію спорожнів. Замок – одна із самих старовинних монументальних споруд Волині. Відчути давнину цих стін сьогодні надто важко: фортечний комплекс з імпозантним масивним віадуком біля входу швидко прийшов у стан руїни. Що буде з замком далі невідомо. Але побачити його потрібно, хоча б тому, що з кожним роком він руйнується все більше. Треба докладати максимум зусиль, щоб популяризувати цей замок. Можливо, в один прекрасний день  знайдеться той, хто дійсно врятує його.

У самому центрі Клевані,  поблизу замка Чарторийських, зберігся ще один пам'ятник культової архітектури - уніатська церква Різдва Христового 1777р. Це храм, збудований з цегли, з класицистичним фасадом, який оформлений глухим пілястровим портиком тосканського ордеру. В цілому об'ємне планування церкви характерне для народної архітектури: хрестовий план, одноглаве завершення над середхрестям. Поруч - скромна непримітна дзвіниця на два яруси (1844). Приїхавши, ми застали вечірню службу, після якої одразу ж почалась ранкова. Прихожан  було небагато, можливо, приходять пізніше.

На вул. Міцкевича, недалеко від крутого плато, знаходиться Благовіщенський костел з дзвінницею, який непогано видно з траси. Засновник храму Єжи Чарторийський. Ще у першій третині ХХ ст. храм прикрашав чималих розмірів вівтарний образ пензля Карла Дольче, майстра болонської школи XVII ст. Збереглися давні фрески, а на даний час  почалася реставрація,  постійно проходять о 10.00 богослужіння, хоча кількість прихожан всього 15 чоловік. Крім природньої руйнації, на фасаді видно і руйнацію людську – у часи Великої Вітчизняної війни німецькі війська намагалися знищити споруду, але так і не змогли пробити її стіни, їхні снаряди залишились на роки у стінах костелу. Трохи південніше костела стоїть двоярусна дзвіниця з невеликим декоративним ліхтариком на вершині шатра.

А ще в Клевані є Туне́ль Коха́ння — пам'ятка природи місцевого значення, справжній природний «рай» для закоханих. Це ботанічний феномен — зелений тунель у лісовому масиві, утворений заростями дерев, кущів, які сплелися між собою та утворили дивовижний щільний коридор точної арочної форми навколо залізної дороги. А вийшов цей феноменальний тунель випадково.  Річ у тім, що колись, за радянської влади, ця залізна дорога вела до військової бази, і її обсадили деревами для маскування. В останні роки дерева і кущі перестали обрізати, і таким чином утворився природний тунель, довжина якого становить кілька кілометрів. Своїм ідеальним формам туннель зобов'язаний поїзду, який регулярно ходить до місцевого заводу, обламуючи на шляху зростаючі гілки. Це справді дивне видовище, і неможливо втриматися, щоб його не сфотографувати. А от японський режиссер Акійоші Імазакі у 2014 році зняв романтичну драму «Клевань: Тунель Кохання». Сюжет картини безпосередньо пов'язаний з українським дивом природи.

Повертаючись додому, вирішили ще заїхати до с.Біліївські Хутори в Білівський Різдвяно-Богородичний монастир, який славиться тим, що тутешня чудотворна ікона "Взисканіє погибших" допомагає знайти людей, які зникли безвісти та мали можливість поспілкуватись з відомим прозорливим  старцем Микитою, який щонеділі проводить літургії. До нього за допомогою приїздять люди з усієї України. Кажуть, допомагає багатьом..

Вже о 17.00 ми були у Славуті. Часу потратили небагато, а вражень – безліч. І хочеться сказати: «Пам´ятаймо! Невичерпна скринька неньки України багата природними таємницями та історичними пам´ятками архітектури. Головне – захотіти побачити».

 

Вдовіченко Л.Б.,

завідувач відділення організації надання

адресної натуральної та грошової допомоги 

Переглядів: 983
Дата публікації: 15:16 20.10.2015