Славутський район | Історична довідка
Історична довідка

Славутський район — район на півночі Хмельницької області. Центр — місто Славута. До 1923 року — Славутська волость Заславського повіту.

Площа району становить 1,2 тис. км². Населення — 35,8 тис. мешканців.

Межує на північному заході і півночі з Рівненською областю (Острозький, Гощанський і Корецький райони), на сході із Житомирською областю (Новоград-Волинський і Баранівський райони), на південному сході з Шепетівським районом і Шепетівською міськрадою, на півдні з Ізяславським та Шепетівським районами, на заході з Нетішинською міськрадою, у центрі зі Славутською міськрадою Хмельницької області.

Район розташований у межах Волинської височини. Територією району течуть річки Горинь, Корчик, Утка, Цвітоха та інші, тут знаходиться озеро Теребежі, Голубі озера, та озера 8-го кілометра. Через район проходять залізниця Шепетівка—Здолбунів і автошлях Старокостянтинів—Рівне—Городище—Житковичі (Білорусь) Р05.

У районі 36 сільських рад; 79 сіл. У межах району також розташовані 2 міста обласного значення — Славута, Нетішин (Хмельницька АЕС), які адміністративно до складу району не входять.

Адміністративно-територіальну одиницю — «Славутський район» — було створено 7 березня 1923 року з Славутської та Кривинської волостей. 21 липня 1924 р. до району було приєднано частину Берездівського району з м. Берездовом. 3 лютого 1931 р. до Славутського району було приєднано Ганнопільський район. Остаточно Славутський район було сформовано 23 вересня 1959 р., коли до нього додано було другу частину Берездівщини, яка до того часу була у складі Шепетівського району.

У XV–XVII ст. район являв собою частину князівства Острозького, а після вигаснення цього князівського роду відійшов до князів Любомирських. У 1712 році у результаті одруження Жозефіни-Маріанни Любомирської з Павлом Каролем Сангушко (1682–1750) територія Славутського району переходить у власність роду князів Сангушко, яким належить до 1917 року.

Перші згадки про поселення на території Славутського району відносяться до 30-х років XVI ст. Після поділу Речі Посполитої у 1793 та 1795 роках територія району належить до Російської імперії. В цей же час на території с. Кривин відомий ірландський архітектор Діонісій Маклер збудував ландшафтний парк. Під час Франко-російської війни 1812 року на Славутчині розташовувалися частини 3-ої армії генерала О. П. Тормасова. Населення Славутського району у 1863 році бере активну участь у Польському повстанні, тут квартирує один з польських загонів Ружицького. Наприкінці XIX ст. на лікуванні у володіннях князів Сангушко перебували Леся Українка, а у 1890-х роках з концертом виступає Марія Заньковецька.

19 жовтня 1917 року відбулося повстання 264 піхотного полку що квартирував у місті Славута. Під час цього повстання було вбито останнього прямого нащадка князів Сангушко — Романа Владиславовича.

У результаті Польсько-радянської війни Славутський район стає прикордонною зоною.

Під час Другої Світової війни у місті Славута діяв концтабір «Грослазарет-301». З фашистськими окупантами на території району боролися партизани загону імені Ф. М. Михайлова та бойові групи УПА «Північ».

Web-адреса: slavuta-rda.gov.ua/info/page/22Дата публікації: 10:00 30.07.2015